Масиви та вектори

У C++ керування колекціями даних переважно здійснюється за допомогою двох інструментів: масивів старого стилю (масивів у стилі C) і векторів (std::vector). Розуміння різниці між статичною та динамічною пам’яттю є фундаментальним для написання ефективного коду.

1. Статичні масиви (масиви в стилі C)

Масив — це набір елементів одного типу, що зберігаються в безперервних місцях пам’яті. Розмір статичного масиву має бути відомий під час компіляції та не може бути змінений пізніше:

int grades[5] = {18, 22, 25, 28, 30}; // Array of 5 integers

Ключові характеристики:

• Фіксований розмір: ви не можете додавати або видаляти елементи під час виконання.
• Розподіл стека: дуже швидко розподіляти та звільняти.
• Доступ: виконується через оператор індексу [] (наприклад, grades[0] для першого елемента).

2. Динамічні вектори (std::vector)

Стандартна бібліотека шаблонів C++ (STL) надає клас std::vector, який представляє динамічний масив. Щоб використовувати його, ви повинні включити заголовок <vector>:

#include <vector>

std::vector<int> numbers; // Creates an empty vector of integers

Загальні операції:

• Додавання до кінця: метод .push_back(value) вставляє елемент у кінець вектора, автоматично перерозподіляючи пам’ять, якщо потрібно.
• Size: метод .size() повертає кількість елементів у векторі.
• Безпечний доступ: на додаток до оператора [] ви можете використовувати метод .at(index) (наприклад, numbers.at(0)), який створює виняток, якщо індекс виходить за межі.

std::vector<int> scores = {90, 85};
scores.push_back(95); // scores now contains {90, 85, 95}
std::cout << scores.size(); // Prints 3

Спробуйте самі

std::vector<int> numbers; // come aggiungere il valore 50?