Методи та блоки реалізації

У Rust методи подібні до функцій, але вони визначаються в контексті структури (або переліку чи ознаки), а їхнім першим параметром завжди є self, який представляє екземпляр структури, до якої викликається метод.

Визначення методів з impl

Щоб визначити методи в структурі, ми використовуємо блок impl (реалізація) з назвою структури:

struct Rectangle {
    width: u32,
    height: u32,
}

impl Rectangle {
    // This is an instance method. It takes &self for reading.
    fn area(&self) -> u32 {
        self.width * self.height
    }
}

fn main() {
    let rect = Rectangle { width: 30, height: 50 };

    // Call the method using dot notation
    println!("The area is: {}", rect.area());
}

Асоційовані (статичні) функції

Функції, визначені в блоці impl, які не приймають self як свій перший параметр, називаються асоційованими функціями (еквівалентно статичним методам в інших мовах).

Вони часто використовуються як конструктори для повернення нових екземплярів структури. Щоб викликати їх, використовуйте синтаксис подвійної двокрапки :::

impl Rectangle {
    // Associated function
    fn square(size: u32) -> Rectangle {
        Rectangle {
            width: size,
            height: size,
        }
    }
}

fn main() {
    // Call the associated function
    let sq = Rectangle::square(10);
}

Методи, які змінюють стан: &mut self

Якщо методу потрібно змінити поля структури, він повинен оголосити свій перший параметр як &mut self. Сам екземпляр, у якому викликається метод, має бути оголошено як змінний (let mut):

impl Rectangle {
    fn double_size(&mut self) {
        self.width *= 2;
        self.height *= 2;
    }
}

Спробуйте самі